В Запоріжжі відкрилась перша персональна виставка скульптора, історика і нацгвардійця Олександра Шкалікова, яка здивує глядачів - працює тільки по п'ятницях, суботах і неділях
154 різноманітних скульптури представлено на персональній виставці Олександра Шкалікова "На війні та поза війною", яка відкрилась в Запорізькому обласному художньому музеї. На презентації побували журналістка і фотограф zprz.city. Тут є скульптури, створені у мирні та у воєнні часи. А частина робіт - з уламків зброї.
Читайте також: Як цікаво та культурно провести вечір п'ятниці та вихідні у Запоріжжі - афіша
Олександр Шкаліков - нацгвардієць, скульптор, за освітою історик, активіст, а з нещодавнього часу ще й голова Запорізької організації Національної Спілки художників України. Він також є засновником творчої майстерні "Pottery Island" ("Гончарний острів") з гончарними печами.
Ми робили репортаж з його незвичайної майстерні, що знаходиться неподалік від урочища Сагайдачного. Цікаво, що творчість Олександра виходить у цій місцевості за межі майстерні. І все, що пов’язане з камінням в урочищі Сагайдачного (знаходиться на узбережжі Дніпра напроти Хортиці) – це його робота або його ініціатива.
Під час одного з всеукраїнських фестивалів ленд-арту "Хортиця", що декілька разів проходив в урочищі Сагайдачного, Олександр започаткував Музей каменю просто неба "Каменоломні", який існує і зараз, та зробив там дві скульптури. І продовжує створювати в урочищі різні артоб’єкти з каменю.
Але персональних виставок у Олександра Шкалікова ще не було, ця - перша. Вийшло цікаво і незвичайно. В багатьох роботах є щось первісне, архаїчне.
"І у мене, як у більшості істориків, є такий пієтет перед камінням"
- На виставці представлені мої скульптури з 2007 року, старих немає. Є графіка з 1980-х років - був період коли я працював в археологічних експедиціях і у мене був час малювати, - розповідає zprz.city Олександр Шкаліков.
- Олександре, а коли ви почали займатись скульптурою?
- Мабуть, у 1975 році, мне було років десять. Я пам'ятаю, як зробив першу свою скульптуру, це був кит, з цегли. І досі продовжую працювати з цеглою. Це вже оброблена глина, випалена, але така давня. Менонітська цегла добре підходить для вирізання скульптур, тому, що вона дуже щільна. Радянська не підходить.
- А коли почали займатись скульптурою обізнано, в дорослому віці?
- Коли служив у радянській армії. Я пішов у лікарню, взяв гіпс. В радянській армії все було зарегульовано. Але у мене буда така можливість в моменти, коли за мною не слідкували, не спостерігали, робити гіпсові скульптури.
З глини не робив, тому що випалювати там було нереально. Я ходив у гори, знаходив якусь цеглину чи м'який камінь і ножем вирізав скульптури. Вирізав скульптуру на схилі гори Казбек.
Великі скульптури почав робити в майстерні Сергія Горбаня у Дніпрі, у 1989-1990 роки.
- З яких матеріалі ваші скульптури?
- Тут є скульптури з дерева, з каменю, з металу, з заліза, з глини з шамотом, з кераміки з різною фактурою.
- Яка ваша улюблена робота на виставці?
- Вона дуже маленька - тваринка спіралехвіст. Це така дивна історія, можна сказати, жарт. Мене питають, як назвати мої роботи. А для мене це проблема. Так ось ця робота називається "Чотирилапий спиралехвіст, схожий на птаха". Спіралехвіст - тому, що у нього хвіст спіральний.
В цій роботі є один, не зовсім помітний нюанс - у неї чотири лапи, але спирається вона на три лапи. І в неї так створений баланс, що, якщо злегка її торкнутись, то вона стає на іншу лапу. Тобто, вона рухається, такий собі мобільний об'єкт. Тож, цей маленький спіралехвіст - майже жива істота.
Я їх робив багато, різного розміру. Але цього залишив, бо це такий прототип, батько, початок, номер один.
- А скільки ваших скульптур зараз на березі Дніпра в урочищі Сагайдачного?
- Мабуть, понад десяток. Оскільки я був, а, може, й залишаюсь археологом, істориком, я часто бачу на камені сліди давніх людей. І у мене, як у більшості істориків, є такий пієтет перед камінням.
- Чому в частині скульптур у вас мінімальне втручання у матеріал, можна сказати - легке торкання?
- По-різному буває. До семи років я жив у Казахстані, а потім потрапив на територію України, в степову частину. І побачив половецьку скульптуру. Я тоді не розрізняв скіфів, неоліт і половців. Деякі камені були ледь-ледь змінені людиною. Якщо знаєте неолітичну скульптуру, то люди знаходили антропоморфні камені і трішечки там добавляли. Такий же метод можна використати до дерева, до каменя. Власне, за це мені подобається ленд-арт.
- Скільки часу йде на скульптуру мінімально і максимально?
- По-різному. Наприклад, є дерев'яна скульптура "Янгол", зроблена зі шпали. Спочатку знайшлась шпала. Потім вона лежить і не зрозуміло - це артоб'єкт, частина скульптури чи експонат, який залишився після будівництва Дніпрогесу. Потім у шпали з'являється голова - вона стає антропоморфною. Згодом до шпали додається знайдений шматок старовинного дубового човна, знайдений на березі Дніпра після підриву росіянами Каховської ГЕС - крила, яких не вистачало. А далі шукаєш основу, як поставити цього ангела - і це може зайняти рік-два-три. (Олександр Шкаліков встановив Янгола на металевому колесі. - Ред.). А є скульптури, зроблені буквально за хвилину. Мені більше подобаються швидкі роботи.
...Відкриваючи виставку Олександр Шкаліков згадував свою участь у контрнаступі у 2023 році й не міг стримати сліз:
"Мені пощастило, я залишився живим... На жаль, деяких з тих людей, які мені допомагали, зараз немає... Ми всі розуміємо, що ми тут, зараз живі й на цій виставці, завдяки людям, які там.
Всі зображення ангелів пов'язані з нами, з нашою ідентифікацією".
Свідок. "Він бачив, як розліталося скло"
На першому поверсі художнього музею глядачів зустрічає велика, понад 3 метри, дерев'яна скульптура з пов'язаним прапором. Олександр Шкаліков розповів:
- Вона зроблена з матеріалів, знайдених у майстерні запорізького скульптора Владлена Дубініна, щоб їх зберегти. Верхня частина, так звана маска обличчя, була знайдена поблизу Бердянська, її принесло морем. Я зробив очі і ніс.
Цю людину я називаю Свідком. Вперше він був висталений у Туристичному інформаційному центрі. Потім переїхав у Виставкову залу Спілки художників. І з 24 лютого спостерігав війну через вікно, площу Фестивальну. Якщо уявити, що він живий, він бачив, як розліталося скло від вибухової хвилі у Виставковій залі. (10 жовтня 2022 року внаслідок ворожого обстрілу Запоріжжя було вибито майже все скло у величезних вікнах Виставкової зали СХ, зараз вони забиті листами OSВ).
Він був тоді єдиним експонатом. І на ньому вже тоді був прапор. Тому ц зараз я пов'язав прапор.
Факт
У центрі Запоріжжі можна побачити паркову скульптуру "Той, хто мріє", яку Олександр Шкаліков створив разом з Людмилою Єлецькою. Вона знаходиться біля одного з офісів на вулиці Зайцева.
Приходьте у художній музей!
Художній музей працює кожну п’ятницю, суботу та неділю з 10.00 до 16.00.
Адреса: вул. Незалежної України, 76-Б (зупинка "ТЦ "Україна")
Вхідний квиток 25 грн, пільговий 15 грн.
Практично кожну суботу і неділю о 12.00 проводять "Творчі вихідні у художньому музеї". Найчастіше це майстер-класи для людей будь-якого віку від керівниці цього музею Інги Янкович, які проходять у дружній обстановці. Зазвичай він коштує 50 грн (входить вартість вхідного квитка і матеріалів).
23 лютого о 12.00 - майстер-клас, де будуть малювати Янгола охоронця собі та рідним. Вартість 50 грн. Одночасно ви зможете побачити нову виставку Олександра Шкалікова.
Телефон для довідок 067-168-87-33.
Час івентів може змінюватись з об'єктивних причин. Будь ласка, ставтеся до цього з розумінням, уточнюйте.
Ми писали, що Олександр Шкаліков зізнався, що мріє, щоб в урочищі Сагайдачного з'явилась буддистська Ступа миру та поділився думками, чому її варто побудувати у Запоріжжі після перемоги.
Також ми розповідали про дивовижні знахідки у Запоріжжі в урочищі Сагайдачного - як виглядає узбережжя Дніпра після падіння рівня води (екскурсію для zprz.city проводив Олександр Шкаліков).
Фото Вячеслава Лавринця, автора
Фото скульптури "Той, хто мріє" - Туристичного інформаційного центру
